Lotus Esprit S4 1996

70-80-і роки минулого століття можна охарактеризувати як торжество спортивної думки в автомобілебудуванні. Тоді в Формулі-1 невеликі приватні команди досить успішно боролися за чемпіонський і конструкторський титули “Королеви автоспорту”, поруч створюючи швидкі дорожні автомобілі. Однією з таких “конюшень” був Lotus, а одним з таких автомобілів – Lotus Espirit.

Компанія Lotus Cars (не плутати з Lotus Engineering) заснована в 1955 інженером Коліном Чепменом. Ви чули про активну підвіску і “ґраунд”-ефект у Формулі 1? Його дитина. Головний девіз, який він переніс з авіації в гонки Ф1 – ні грама зайвої ваги – ефективно працював і в його дорожніх автомобілях.

На відміну від таких же TVR, Jensen і багатьох інших невеликих автовиробників, коїх було чимало в Британії 80-х, Lotus не ліг у бозі, повністю збанкрутувавши, а досить собі живе та процвітає. Причина тому – вдалий шасі, інженерні рішення, створені фахівцями Lotus та, як не дивно, маркетинг.

Дебют моделі Lotus Esprit відбувся на автосалоні в Турині в 1972 році як концептуальна модель, а в 1976 році розпочалось серійне виробництво. Серія існувала до 2004 року. Дизайн у стилі “зібрана з паперу” (полігональний, вирізаний стиль) розробив Джорджетто Джуджаро – культова постать у світі автомобільного дизайну. Espirit – це задньоприводне купе з середньомоторною компонуванням: двигун хоч і знаходиться ззаді, але розташовується на колісній базі. Розміщення двигуна однозначно поставило цей автомобіль в розряд спорткарів. Силова установка вперше була застосована саме розробкою і виробництвом Lotus – все починалось з рядної “чотирки” з системою подачі 2-ма карбюраторами і закінчувалось наприкінці виробництва двигуном V8.

Комерційного успіху та широкої відомості модель могла б і не досягти, якби не добрий маркетинг: автомобіль неодноразово з’являвся в відомих фільмах. Вперше автомобіль взяв участь в 11 серії “бондіани” – “Шпигун, що мене любив”, де Espirit зіграв амфібію. У фільмі “Тільки для твоїх очей” Espirit привіз Бонду лижі, а потім став майже головним героєм фільму “Красуня”, де навколо нього відбулася зав’язка сюжету.

З моменту початку виробництва до 2004 року модель пережила чотири серйозних оновлення, і сьогодні мова піде про останню версію кузова – S4. Модель S4 була представлена на ринку в 1993 році і була оснащена “турбочетвіркою” Lotus 920 об’ємом 2 літри (1997 куб. см) на 250 к.с. Обмеження за робочим об’ємом були обумовлені податковим законодавством Італії, де на двигуни до 2 літрів діяв менший податок. Машини комплектувалися п’ятиступінчастою механічною коробкою передач, і фактично нічого іншого в ній бути не могло з урахуванням її спортивних коренів. У 1995 році з’явилась комплектація S4s, двигун якої видає вже 300 к.с, але й цього було мало! Ринок змінився, і тепер спорткарам потрібно було більше потужності. Ще більше потужності! У 1996 році була підприємна остання спроба збільшити потужність – був імплантований двигун Lotus 918 – V8 з двома турбінами і об’ємом 3,5 літра на 355 к.с. Проте навіть цього не дозволило автомобілю обійти конкурентів з Маранелло і Сант-Агата-Болоньєзе.

Проте це дозволяло задовольняти водіїв, готових зустрітися з насправді нерафінованим спорткаром. Стальна рама, що з’єднує підрамки підвіски та двигуна, виявилася жорсткою, а завдяки склопластиковому кузову маса автомобіля у 1320 кг залишалася досить прийнятною для тих років та рівня використання композитних матеріалів. Хоча двигун не можна було назвати найпотужнішим, завдяки його розташуванню він забезпечував хороше зчеплення задніх коліс з дорогою, незвичний баланс та розподіл ваги по осях автомобіля. S4 перестала бути відкрито спартанською, як це було раніше, і на користь споживача отримала кондиціонер, підсилювач керма, систему антиблокування гальм та електричні віконні склопідйомники. Зараз нам цей список опцій здається необхідним мінімумом, доступним навіть “Ладі” в базовій комплектації, а тоді спорткари намагались залишатись легкими, і мало хто думав про температуру в салоні.

Цей зелений автомобіль, який власник називає крокодилом або Геннадієм, був випущений у 1996 році з двигуном Lotus 920 на 250 к.с. Подібні машини їздять не дуже часто, і Гена була придбана після трьохрічної зупинки з пробігом близько 26000 км. Печаль полягала в тому, що британська інженерія мала зворотну сторону – надійності вузлів та агрегатів. Ось і тут машина заздалегідь мала генератор, що потребував заміни, і двигун, який відмовився запускатися. Але це не завадило покупцеві! Кінець кінцем, це було втіленням юнацької мрії, яка з’явилася після фільму “Красотка”.

Ремонт, а тим більше тюнінг такої рідкісної машини – це завжди складнощі. Складнощі у пошуку запчастин, складнощі у їх вартості, складнощі в їх доставці. Ось і тут довелося шукати людей, готових в Москві зануритися в глибини британської автопромисловості 80-х і вийти занурення переможцями.

Двигун і КПП, як це не дивно, виявилися у хорошому стані. Двигун благородно заревів після заміни свічок, а зчеплення почало нормально працювати після заміни гідролінії приводу зчеплення на армований шланг.

Для замовлення запчастин довелося встановити дружні зв’язки з американським дистриб’ютором запчастин Lotus. За океаном взагалі були дуже здивовані фактом існування в РФ таких автомобілів. Пізніше власник волею обставин сам опинився в США та вивіз відтуди безліч запчастин.

Проте автомобіль не повинен був залишатися в стандартному виконанні! Від попереднього власника вже стояла винтова підвіска ProTec. Оскільки оригінальні баки для пального були виконані зі сталі та почали кородувати, їх довелося замінити на кастомні алюмінієві. Гальма у машини з народження були не надто феноменальні, тому ззаду встановили 4-х поршневі супорти, а спереду – 6-ти поршневі.

Сам двигун значно не модернізували, але встановили більш продуктивні форсунки RC engineering, інтеркулер більшого розміру, блов-офф та нову ЕБУ, яка підняла потужність до 300 к.с. Хоча КПП була в порядку, її замінили на прямозубу 6-ступінчасту МКПП, покращивши прискорення та максимальну швидкість.

Колесні диски також не вдалося придбати на ebay – інженери придумали надто складні параметри. Тому диски довелося замовити на замовлення, причому кувані в Work Wheels!

Зовнішній вигляд автомобіля відповідає часу. Тоді багато спортивних автомобілів намагалися виглядати подібно, оскільки саме форма клина вважалася найбільш аеродинамічною. Але особливий шарм додають приховані фари – конструкція розташування фар, яка дозволяла приховувати їх, коли вони не використовуються. Причому Espirit став одним з останніх на сьогодні автомобілів, де ця конструкція була застосована – зараз це не актуально через розвиток світлотехніки та вимог до безпеки пішоходів в разі зіткнення. Фарба вже не оригінальна – її довелося оновити, але це пішло “крокодилу” тільки на користь.

Прорізи та вентиляційні отвори в бампері – це не балачки. Радіатори охолоджувальної рідини та мастила справді знаходяться в передній частині авто – тому Espirit чутливий до якості роботи насосів рідин, адже якщо щось виходить з ладу або один з підводящих трубок підгинається – помирає весь двигун!

Всередині машини все дуже просто. Широкий поріг, як і повинно бути у спорткарі, низька посадка водія, як і повинно бути у спорткарі. Велика приладова панель, настільки необхідна до появи електронних дешбордів. Оскільки майже немає жодних опцій, кнопок і різних крутилок теж мінімум. Все просто, все під рукою! До речі, ручка ручного гальма знаходиться ліворуч, а не на центральному тунелі. Заднього ряду сидінь немає взагалі – там знаходиться двигун. Прямо за водієм!

Звичайно, можна багато розмірковувати про те, чому таких автомобілів більше не роблять. Можна купити автомобіль швидше, можна купити автомобіль надійніше. Можна заплатити в рази більше і купити автомобіль навіть так само без електронних помічників, але духу автомобіля, фактично вигаданого в гаражі, більше не зустрінеш в сучасних автомобілях. Колись автомобілі вигадували конструктори для гонщиків, а не менеджери для водіїв, але про ці часи нас тепер нагадують лише переживші все “крокодили”.