Іноді, проглядаючи поспішно виставкові афіші майбутніх подій в Москві, мені здається, що ви зможете відвідати хоча б один фестиваль “на душі” навіть у випадку, якщо ви колекціонуєте шапельники або плуги XVII століття. Це, мабуть, буде цікаво із широкій масі людей, але ми з вами віддані петролголовству та іншому, тому щорічно чекаємо з нетерпінням, що цікавого можна буде відвідати. Сьогодні саме про таку подію, яку варто відвідати навіть у випадку, якщо з автомобільного світу ви любите лише звуки VTEC та задню частину Honda Prelude!
Не раз згадувалася думка про багатогранність автомобільної культури. Зазвичай, якщо ви розпочинаєте розмову на таку тему, ви говоритимете про якусь частину культури і малоймовірно подумаєте про головне: автомобільна культура – це передусім відношення до автомобілів. Саме чутливе ставлення об’єднує всіх нас, шанувальників окремих марок або автомобільних епох, субкультур або спортивних напрямків. Але увага до дрібниць і точність повинні бути множені вдвічі, якщо йдеться про рідкісні автомобілі!
Сьогодні піде мова про фестиваль “Автокультура”, організований автоклубом Ветерок. Учасники клубу – власники або рідкісних спортивних автомобілів, або класичних та янгтаймерів у повністю аутентичному (за винятком дисків, підвіски та вихлопу) виконанні. В РФ культура володіння подібними автомобілями поки не дуже розвинута, оскільки вимагає грошей та розуміння взагалі за що потрібно мати 30-річний автомобіль, який за вартістю володіння може виявитися дорожче нового Lexus, наприклад.
Ідеологія автоклубу – вивести існуючі янгтаймери із гаражного зберігання, централізовано давши можливість власникам виставити їх на загальний огляд в рамках, наприклад, якісно організованого фестивалю, де Jaguar E-type не буде стояти поруч, наприклад, з Solaris у безвкусному вінілі на китайських колесних дисках. Сподіваюся, що цим прикладом не образимо нікого, ви розумієте суть.
Крім того, про E-type. Сподіваюся, ви не образитесь на мене, якщо я навіть не спробую перелічити вам усіх, хто був представлений на цій виставці? Але про цей Ягуар я не можу не згадати. Він розташовувався ближче до входу в парк, утіні дерев і поруч з лаунжем морозива. Жоден автомобіль того дня не був настільки популярний: з ним фотографувались, його фотографували, його намагалися доторкнутися рукою та навіть підпертися за нього (що робити не можна ні в якому разі!). Мені знадобилося близько 10 хвилин, щоб повністю насолодитися цими формами класичного дизайну британців давніх днів. Лише заради цього, якщо ви трохи любите автомобільну історію, варто приїхати. Мабуть, приблизно те саме відчувають любителі живопису, хоча мені ближчі графіті, ніж Айвазовський.
Особливо варто згадати місце, де відбувалася «Автокультура». Зараз існують спеціальні локації, наприклад, “Флакон”, де проводяться автомобільні (і не тільки) виставки. Проте вони не підходять для тих випадків, коли ви хочете представити в правильному світлі Porsche Carrera RS або будь-яке Ferrari… так, будь-яке Ferrari. Ці автомобілі більш вишукані, з них, як би це не звучало пафосно, існує певний дух елітарності. А де знайти елітарності та благородного духу ще більше, як не в палаці?!
Історія маєтку бере свій початок ще за часів Івана IV (Грозного) і пов’язується з родом Голициних, Шереметєвих, Юсупових – багатьох аристократів Російської імперії. Архітектурно-парковий ансамбль у стилі класицизму виник на межі XVIII-XIX століть, і саме він ідеально підкреслив форми автомобілів. Самі вони були переважно розташовані в парку, серед живих плетінь, газонів і гравійних доріжок.
Проходячи повз Lamborghini Gallardo, я не міг позбутися нав’язливих думок про те, з яким приємним шуршанням шин він сюди приїхав, виписуючи плавні радіуси повороту з мінімальною швидкістю. Власник, виходячи з автомобіля, повністю міг б взяти бокал з шампанським і піти трохи помедитувати на одну з лавочок у лісі. І з яким приємним стукотом того самого гравію про підкрилки він міг відтак від’їхати в управляємому дрейфі Mercedes 190 Evolution позаду Mitsubishi Lancer Evo VI TME! Ці бійці вже не виглядають чужими на світських раутах: вони хоч і не обросли жиром і не втратили форми, вони вже значно рідше використовуються у прямому призначенні на спортивних змаганнях, уступивши місце молодшим бійцям.
Стоячи у верхній частині парку спиною до палацу і оглядаючись на чудовий вид змішаної російської історії та історії автомобільної (на жаль, виключно неросійської), не можна було позбутися відчуття “от оно: те саме місце і те саме час, де все склалося як треба”. На певно знайдуться ті, хто не оцінив якісь автомобілі або не зрозумів цінності Peugeot 205 GTi – це нормально, на різний смак придумали різні фломастери. Але настільки різні, при цьому настільки цінні автомобілі в одному місці, причому не в душному павільйоні, а в частинці буржуазії – це і правда унікальне явище. Щиро віримо, що у наступному році Вітрушка підготує не менш атмосферну подію!
Над статтею працювали:
Фотограф: mccarthy606
Текст: its_sokol