Певний час тому назад, ми розповідали вам про автомобіль, що у певній мірі став передвісником турбованих кей-карів та одним з перших спільних проектів Mugen і Honda – моделі City Turbo 2. Символічно, що через тиждень я зустрів базову модель – City – в одному з московських гаражних кооперативів. Машина вже майже вросла в землю, але була в стандартному виконанні. І от сьогодні ми поговоримо про першу версію турбованого малолітражника – City Turbo 1.
Давайте ненадовго згадаємо історію цього автомобіля. У 1981 році Honda випустила на ринок нову модель City Turbo. Цей крихітний автомобіль з двигуном об’ємом 1,2 літра був призначений для мешканців великих мегаполісів, де уже тоді виникали проблеми як з транспортним рухом, так і з паркувальними місцями. Про нього можна сказати приблизно стільки ж цікавого, скільки про перший Матіз – маленький, швидкий, економний. Це й усе. Але з якоїсь причини саме малюк City потрапив у поле зору Хіротоші Хонди, сина легендарного Соічіро Хонди. Він помітив його і в голові відразу засвітилася думка: чому б не зробити з цього магазинного тачки щось дійсно цікаве? Потомок глави Honda був не тільки спадкоємцем, а й ідейним наслідувачем династії – в його розпорядженні було тюнінг-ательє Mugen.
Так от, 4-циліндровий рядний двигун об’ємом 1,2 літра CVCC-II потрапив у руки хлопців, які найбільше любили будувати швидкі автомобілі. У наш час вони почали б настроювати блок керування двигуном, вигадувати пряме впрыскування палива, встановлювати безліч непотрібних датчиків, щоб ліси Південної Америки залишались в своєму первозданному вигляді й ставали офісним папером формату А4 і так далі. В 80-х все було простіше: давайте просто прикрутимо турбіну й запустимо у цей двигун стільки повітря, скільки він спроможний перетравити. Все, що ми описували у статті про Turbo 2 (рекомендую повторно прочитати й відчути різницю зовнішнього вигляду), залишається справедливим, за винятком іншої форми впускного колектора й відсутності інтеркулера.
Наприкінці літа 1982 року два автомобілі проїхали 10 000 км від Сицилії до Карасйока на Арктичному півночі, щоб переконатися в надійності нових агрегатів. Випробування пройшло успішно, і в вересні автомобіль був представлений широким масам. Від моделі Turbo 2, яка з’явиться рівно через рік, восени 1983, вона відрізнялася відсутністю агресивного обвісу, розширення колії й колес більшого діаметру, але основні агрегати були ті самі.
Та ж головка блоку циліндрів з титано-магнієвого сплаву, ті самі передові (на той момент) технології під час зборки двигуна. Наклейки з написом “Турбо” по боках автомобіля повинні були однозначно пояснити сусідам на дорозі: не слід недооцінювати малогабаритні автомобілі. Нажаль (чи на щастя), це був єдиний масовий досвід Honda з турбінами. Однак підхід “турбонаддув на маленькому двигуні” в подальшому успішно застосовувався на багатьох інших компактних автомобілях. Надіємося, ми матимемо можливість розповісти вам про них і показати з усіх боків!
